Чому благодійні та громадські організації такі непопулярні при ліцензуванні медичної практики?

Чому благодійні та громадські організації такі непопулярні при ліцензуванні медичної практики?

Благодійні фонди та громадські організації, по своїй суті, повинні ідеально підходити для надання медичних послуг, оскільки в основі їх діяльності лежить допомога людям чи захист їх прав та інтересів. Чому ж тоді ці структури так рідко використовуються для відкриття медичних закладів?

Поговоримо в деталях про це в даній публікації.

Кілька організаційних питань діяльності

По своїй природі як благодійні, так і громадські організації є, в більшості, юридичними особами. Саме тому вони можуть відкрити тільки заклад охорони здоров’я, наприклад, медичний чи діагностичний центр, поліклініку, амбулаторію тощо.

З цього виходить кілька практичних висновків.

По перше, такі заклади практично не обмежені в своєму фунціоналі. Статус їхнього засновника ніяк не впливає на сам медзаклад. Тому вони в праві надавати значно ширший перелік медичних послуг, ніж ті ж ФОП, наприклад в частині хірургії. По суті, в частині процедур, це те ж саме, ніби клініку видкрило ТОВ.

По-друге, у такого закладу має бути медичний директор, про якого ми вже писали. Якщо коротко, то цю посаду може зайняти лікар, який пройшов відповідні кількамісячні курси і по суті є менеджером в сфері медицини. Цьому ж лікареві потрібно забезпечити наявність окремого кабінету. І це в добавок до керівника самого благодійного фонду чи громадської організації.

Складнощі з працівниками

Крім медичного директора та керівника благодійного фонду чи громадської організації –засновника медичного центру, звичайно, потрібні також й інші лікарі, а часто ще й молодший медичний персонал. І тут вилазять перші проблемні аспекти.

Благодійні фонди та громадські організації часто існують виключно на пожертвах і відносно рідко займаються активним зароблянням коштів. З цього випливає, що вони не можуть так вільно витрачати кошти.

Основи законодавства України про охорону здоров’я однозначно кажуть нам, що медичну допомогу можуть надавати професійно підготовлені медичні кадри, які перебувають саме в трудових відносинах з медичним закладом. Це означає виплату заробітної плати, відпускних та інших виплат. Саме тому, неприбуткова організація часто впирається те, що не може одночасно виконати ліцензійні умови медичної практики та залишитись в рамках своїх наявних бюджетів. Особливо проблематичним це може бути для благодійних організацій, які мають обмеження в 20% на адміністративні затрати, до яких входять заробітні плати, а також часто отримують цільові пожертви. Звичайно, маючи добре прописану облікову політику, річний бюджет та розуміючи як правильно використати ці 20% може стати менш скрутно, але для багатьох благодійних фондів великий штат все ще недоступний привілей.

Позиція, щодо оформлення працівників неприбуткових організацій, і не тільки медичних, відстежується в роз’ясненнях податкових органів і Держпраці. І ні, безоплатне виконання роботи керівником на громадських засадах, не можна перенести на всіх працівників. Штрафи за неоформлений персонал у нас однозначно перевершать навіть найщедрішу благодійну пожертву, а тому, навіть разовий випадок може покласти крапку на діяльності організації

Саме тому, в той час як обладнання чи приміщення можна отримати в дар або безоплатне користування практично без проблем, від затрат на оплату праці не відійти ніяк, навіть за умови доброї волі самих працівників. Можна, звичайно, спробувати окремі схеми з залученням сторонніх лікарів-консультантів, але вони не зможуть проводити повноцінного лікування, а тому ядро лікарського персоналу має бути в штаті.

А якщо ми почнемо самі заробляти?

Як ми вже сказали вище, благодійні та громадські організації часто існують виключно на добровільні внески небайдужих людей. Часто, але не завжди. А що якщо така організація все-таки хоче заробити?

На сьогодні, закон дозволяє неприбутковим організаціям заробляти, в тому числі на наданні медичних послуг. Звичайно, є важливі застереження щодо неможливості розподілу прибутку між засновниками чи працівниками. Всі кошти мають спрямовуватись на ту основну визначену статутом організації мету. Це не стосується заробітних плат, що частково вирішує проблему, але:

• все ще існує обмеження в 20% для благодійних фондів (для громадських організацій все значно краще);
• доволі важко запустити медичну установу, яка б конкурувала з приватним сектором, але працювала в обмеженнях встановлених для неприбуткових організацій;
• все ще існує певний ризик втрати статусу неприбутковості через отримання прибутку, якщо ви помилились при використанні коштів чи звітуванні про них.

Які альтернативи?

Якщо проблеми, описані вище, унеможливлюють нормальну роботу, але ви все ще хочете надавати медичні послуг в форматі благодійництва, можна розглянути наступні варіанти:

• станьте партнером з існуючим приватним закладом, який зможе надавати послуги людям, яким потрібна допомога, а ви зможете в повному чи частковому обсязі компенсувати їх затрати;
• створіть приватний заклад та надавайте безкоштовні медичні послуги чи послуги з суттєвими знижками для людей, які того потребують;
• останнім часом популярним стає схема, коли неприбуткова організація виступає засновником комерційної організації. В цьому випадку, комерційна організація може надавати як платні, так і безкоштовні послуги. Також, відсутні обмеження по тратах, які може здійснювати такий медзаклад, а всі доходи, які залишатимуться можуть бути передані як дивіденди неприбутковій організації-засновнику, яка вже витрачатиме їх далі на свої статутні цілі.

Якщо у вас виникли додаткові запитання, зв’яжіться з нами за контактами на сайті.